Бути щасливіше. Сьогодні. Зараз. Завжди

не гнатися ні за грошима, ні за красою, ні за популярністю, а віддати перевагу таким цілям, як особистісне зростання, добрі людські стосунки і солідарність з іншими людьми

Сприятлива можливість ховається

серед труднощів і проблем.

Альберт Ейнштейн

час з коханими людьми, або вивчаючи що-небудь нове, або працюючи над цікавим проектом. Що більше днів нашого життя заповнено подібними подіями, то щасливішими ми стаємо. І це все, що у нас є.

того щоб втілити в реальність потенційні можливості щастя, які щедро дарує нам життя, ми повинні спочатку зрозуміти, що «життя таке, яке воно є», у житті немає нічого, крім повсякденних звичайних речей, деталей мозаїки. Ми живемо щасливим життям, коли знаходимо сенс і відчуваємо насолоду, проводячи

Як сказав Будда, «тисячі свічок можна запалити від єдиної свічки, і її життя від цього не скоротиться. Щастя ніколи не зменшується від того, що ним поділилися». На відміну від матеріального майна, розмір якого зазвичай обмежений, щастя не має меж61.

А оскільки в нашій культурі такі погляди вкоренилися дуже глибоко, то немає нічого дивного в тому, що темрява нас влаштовує куди більше, ніж світло

. «Коли в нашому житті багато всього, що претендує на наш час і увагу, ми втрачаємо здатність жити тут і тепер, а також діставати насолоду від того, що з нами відбувається».

Коли творчу людину змушують працювати з-під батога, це зазвичай закінчується тим, що її творчу жилку вбивають. Хоча через брак часу люди інколи вимушені більше працювати й більше встигати, що створює у них помилкове відчуття, ніби вони талановитіші, ніж насправді, зазвичай поспіх призводить до того, що вони втрачають здатність творчо мислити». Само собою зрозуміло, що успіх неможливий без наполегливої праці, але, якщо працювати занадто багато, це, найімовірніше, лише зашкодить, а не допоможе досягти жаданого успіху

дозволяючи сяяти нашому власному світлу, ми тим самим несвідомо дозволяємо іншим людям робити те саме. Якщо ми звільнилися від своїх страхів, то лише своєю присутністю звільняємо від страху тих, хто поряд». Саме тоді, коли звільняємося від свого страху перед щастям, ми знаходимо здатність максимально допомагати іншим

через острах перед втратою ми справді втрачаємо те, що любимо, а відчуття того, що ми не гідні щастя, фактично робить нас нещасними.