кричали. Принаймні в такому селищі. Та нічого серйозного й не було. Ми залишилися друзями, от і все. А те інше… Скажімо, це була помилка юності. — Мабуть, він щось прочитав на моєму обличчі. — Поки ти не взяв дурного в голову: нікого я не домагався. Мені було вісімнадцять, і я почав зустрічатися з жінкою трохи за мене старшою. Заміжньою.
— Знову.
— Знаю, погана звичка. Не пишаюся. Але я тоді думав: а чого ж, як паляницю вже покраяли, то хто там одну скибку помітить?