Морозенко

Нехай тобі, сину, добро сниться, як ти злякав мене! - промовила вона, піднімаючи його вгору, і пригорнула до себе.

Моя дитиночко рідна! Мій синочку коханий! Краще так забавлятися, ніж підеш куди не знать за чим! - нагадала знову Катря.
- Та я ж вам казав уже, мамо, що не піду! Які-бо ви неймовірні! - обізвався він з докором.

принесе з собою, а за ними, може, хоч невелику крихітку щастя. Та багатому багато його треба, а бідному й то гаразд, коли буде що на завтра кусати, буде чим забезпечитись від холоду!
У Катрі всі ті запаси якраз на Меланки вийшли. Ще з осені вона з ними тяглася та держалася, скупилася і хлібом

Палючий огонь не опік би так боляче їй рук, як опекло їх холодне Пилипкове тіло!

Раз її вгледів пан - і… Катря від індичат пішла в горничні.

Батька її ще замолоду в москалі віддали, щоб знав, як треба коритися кріпацькій долі, а мати сохла та скліла, поки зовсім не зоскліла, покинувши на білому світі одинадцятилітню сироту.

Ну що, справді, дасть вона завтра синові їсти? Чим прокурить черевату піч, щоб обігріти його, малого?

Та він на що хоч піде, аби його мати не плакала. Він і обдурити - обдурить, аби її заспокоїти

У Катрі всі ті запаси якраз на Меланки вийшли.