Львів. Вишні. Дощі (збірка)

країну.

— Навіть коли я не я — ти все одно зі мною… бідам усім на зло, коли обоє рябоє… ти моя, що б не було, ось чому я з тобою… — Ярослав біг, мов марафонець, аби лише

— Люди ми тільки тоді, як дуже сильно любимо… — На літній терасі невеличкої кав’ярні хтось увімкнув музику на повну гучність, і слова цього хіта наздогнали Ярослава і вразили своєю відвертістю. — Тільки тоді, коли любимо ми, можемо зватись людьми… — Чоловічий голос (про такі зазвичай кажуть «на надриві») добивав інверсією попередньої фрази.

Після зливи Львів пахнув не кавою і не марципанами, він пахнув весною.

Стефа виконувала місію місцевого довідкового бюро і дуже пишалася з того. Вона навіть втішилася з присутності у своєму помешканні когось нового. За півгодини випитала в Оксани всю інформацію, яка її цікавила, — хто, чия, звідки, чи надовго, і врешті заспокоїлася — зайнявши знайому локацію — на «бальконі».

вона таки мусить його побачити, цей легендарний Львів, мусить пройтися старими вуличками, вимощеними бруківкою, послухати, як доладно та мелодійно звучать дерев’яні сходи в старих кам’яницях, вдихнути аромату щойно змеленої кави на площі Ринок, зійти на Високий Замок, видряпатися на оглядовий майданчик Ратуші чи храму Ельжбети, поблукати старими скверами, Стрийським парком, ветхими церквами, модними кав’ярнями і, можливо, музеями, якщо, звісно, на це вистачить часу…

Львів — місто, яке вміє закохати в себе з перших звуків.

До того ж це Львів, де сезон дощів триває ледь не цілорічно.

Та Львів вабить і чарує будь-коли, будь-кого

Львів — місто, яке вміє закохати в себе з перших звуків