Все, що я хотіла сьогодні

Зараз відчуття було майже таким самим. А може, ще гострішим, адже тепер я всотувала ці усмішки, цей рух, це тепле осіннє сонце.

Цей стан не мав жодної підстави і тому саме тоді був абсолютним, базованим

Під ногами дзвінко розколювалися дзеркала ще охоплених памороззю калюж

Потім він довго радив виводити синці сечею (краще дитячою) – робити компреси зі свіжої сечі. Дуже допомагає…

І я пішла проспектом угору…

Потім завернула за ріг

І від цієї думки мені стало зимно: невже зірветься?!

Ой! – сказав Петро Сидорович і зовсім по-жіночому поправив атласні вилоги свого халату (так я і думала: він ходить у халаті з червоними вилогами!)

розглядаючи його пику в червоних судинах і маленькі гострі очка.

я відчула, що готова стрибати на одній ніжці – так мені стало легко!