Угода Ель Кеннеді

Я хочу, щоб він був щасливий.

Навіть, якщо для цього нещасною маю стати я.

Я не раз трахав дівчат у своїй машині.

Але з жодною не кохався.

— Секс побудований на довірі, – продовжує Гаррет. – Навіть якщо ти не любиш людину, якщо це найпримітивніший перепихон, все одно потрібно певною мірою довіряти партнеру, щоб відкритися і дозволити собі стати вразливою, розумієш? Адже коли людина кінчає, вона дуже вразлива. – Він сумно посміхається. – У будь-якому разі, так говорить Гугл.

Занепокоєність у його очах ранить мене сильніше, ніж відмова. Отже ж я благала його зайнятися зі мною сексом, а він переживає за мене!

Господи, я навіть не можу знайти правильну підставу, щоб підкотити до парубка.

Ледве Ханна помічає Джастіна, її щоки рожевіють, а в очах з’являється зляканий вираз, однак вона швидко бере себе в руки і вітає його невпевненою посмішкою.

О, дідько, ні. Я завмираю, прямий, наче ключка. Мені хочеться підкрастися туди й викрасти Ханну в Кола з-під носа. А ще краще просто захапати її в оберемок та цілувати до запаморочення.

Я не роблю ні того, ні іншого… тому що на цей раз перехоплюють мене.

Ну й справи. Я, здається, влип. Ніяк не можу забути той поцілунок. Варто мені згадати про нього, як мій пульс прискорюється, а в яйцях розливається солодкий біль, і мені хочеться зацілувати її до смерті.

— Гаразд… – Очі Діна весело блищать. – Ловлю тебе на слові, лялечка. Покажи, чого ти навчилася.

Я здивовано ляскаю очима.

— Що?

— Якби лікар сказав, що тобі залишилося жити десять днів, ти б звернулася за консультацією до іншого фахівця, чи не так? Ну якщо тобі так хочеться з'ясувати, наскільки добре ти цілуєшся, тобі не можна покладатись тільки на думку Гаррета. Тобі потрібна ще одна консультація. – Він із викликом згинає брову. – Покажи мені, що ти вмієш.

— Досить вдавати із себе ідіота, – втручається у наш діалог Гаррет.

— Ні, в його аргументах є резон, – ляпаю я, і мій здоровий глузд репетує на все горло. Що?

Є сенс? Очевидно, жаркі поцілунки Гаррета перетворили мене на божевільну. Я схвильована і збентежена, а головне, я стурбована. Занепокоєна тим, що Гаррет зрозуміє, що... Що? Що ніколи раніше поцілунки на мене так не діяли? Що я отримувала задоволення від нашого поцілунку? Що я люблю кожну його мить?

Та й так. Це саме те, чого він не має зрозуміти.

Тому я неспішним кроком йду до Діна і говорю:

— Ну, давай, консультуй.

Він явно вражений, але все одно усміхається. Він потирає руки, потім розминає пальці, ніби готуючись до поєдинку, і цей безглуздий жест викликає у мене сміх.

Коли я підходжу до нього впритул, від його бравади не залишається і сліду.

— Я пожартував, Уеллсі. Ти не зобов'язана…

Я обриваю його на півслові, підводячись навшпиньки та цілуючи його.

Ну я даю! Цілую одного однокурсника за іншим!

На цей раз немає жодного вогню. Жодного трепету. Ніякого що змітає всі перешкоди бажання. Цей поцілунок ніщо у порівнянні з поцілунком Гаррета, але Діну, здається, подобається, бо він видає стогін, коли я відкриваю губи. Його язик рветься в мій рот, і я впускаю його. Усього на кілька секунд. А потім я відступаю на крок і надаю своєму обличчі найбезтурботніший вираз.

— Ну? – питаю я.

Дін тупо вирячився на мене.

— Еге. – Хлопець відкашлюється. – Е… так… Думаю, тобі нема про що турбуватися.

У нього такий вражений вигляд, що я не можу стримати посмішки, але моя веселість випаровується, коли я повертаюсь і бачу, що Гаррет, похмурий, як хмара, повільно піднімається з ліжка.

— Ханна… – різко вимовляє він.

Я не хочу чекати продовження. Я більше не хочу думати про той поцілунок. Взагалі. Від одного спогаду про нього у мене починає крутитись голова, а серце ледь не вискакує з грудей.

— Хай щастить на завтрашньому перескла‍

Тоді я просто піднімаю його голову, і це викликає у нього усмішку.

— Ти цього хочеш? – хрипко вимовляє Гаррет, його губи знаходять мої, і його вмілий язик знову вривається до мого рота.

Я видаю солодкий стогін саме тоді, коли двері спальні відкриваються.

— Привіт, Джі. Я хочу попросити тебе...

Дін завмирає як укопаний.

Я кидаю крики жаху, кидаюсь від Гаррета і підхоплююсь.

— Упс. Не хотів заважати. – Фізіономія Діна розпливається в усмішці, і під лукавим поглядом його зелених очей у мене починають палати щоки.

Я повертаюся в реальність швидше, ніж вимовити "найбільша помилка". Прокляття. Мене застукали, коли я цілувалася з Гарретом Грехемом.

І насолоджувалася цим.

— Ти не завадив, – видаю я.

Судячи з вигляду, Дін насилу стримує сміх.

— Хіба? А виглядає все так, наче завадив.

Попри дике збентеження, я змушую себе підняти очі на Гаррета і безмовно благаю його підтримати мене, але вираз на його обличчі приводить мене в замішання. Глибока зосередженість з додаванням роздратування, щоправда, роздратування спрямовано на Діна.

І до цього додається ще частка подиву, ніби йому не віриться, що ми тут чимось займалися.

Мені також не віриться.

— Так ось що ви робите, коли усамітнюєтеся тут, – розтягуючи слова, каже Дін. – Глибоко та інтенсивно вивчаєте предмет. – Він жестом зображує лапки й радісно сміється.

Його підколювання дратують мене. Я не хочу, щоб він думав, ніби у нас із Гарретом… щось є. Ніби весь останній тиждень ми дуріли таким чином нишком від них.

І це означає, що я маю придушити його підозри в зародку.

Якомога швидше.

— До речі, Гаррет допомагає мені відточувати навички, – як можна більш звичайним тоном говорю я Діну. Говорити правду не так принизливо, як давати їжу для його уяви, але, висловлена вголос, щоправда, звучить дико. Ага, я відточую моє вміння цілуватися з капітаном хокейної команди. Так, дрібниці.

Дін хмикає.

— Справді?

— Так, – твердо говорю я. – Мене чекає побачення, і твій друг вважає, що я не вмію цілуватися. Повір мені, між нами нічого немає. Зовсім. – Я розумію, що Гаррет досі не сказав ні слова, і повертаюсь до нього, чекаючи від нього підтримки. – Правда, Гаррет? – багатозначно питаю я.

Він відкашлюється, але його голос все одно звучить глухо:

— Правда.

І наступної миті мене охоплює паніка, яка і змушує перервати поцілунок.

Я втягую повітря.

— Ось. І як? – Я намагаюся не показувати, як усе це на мене подіяло, але тремтіння в голосі видає мене.

Очі Гаррета схожі на розплавлений метал.

— Так і не зрозумів. Занадто швидко, щоб можна було оцінити.

Мені ще треба спробувати.

Гаррет своїм ручищем охоплює мою щоку.

По ідеї я мала скористатися цим моментом, щоб піти.

Але натомість я тягнуся до нього за новим поцілунком.

І він виходить таким самим казково-неймовірним, як перший.

Язик Гаррета торкається мого, я гладжу його щоку, і це стає величезною помилкою, тому що від дотику до щетини задоволення, що влаштувало хаос у моєму тілі, тільки посилюється. Обличчя Гаррета сильне, мужнє і дуже сексапільне, і ось ця мужність підстьобує моє бажання. Я не чекала цього, але, чорт забирай, я хочу більшого.

З болісним стогоном я вигинаюсь і впиваюся в його губи, а мій язик наполегливо починає досліджувати його рот. Ні, не наполегливо – жадібно. Я відчуваю справжній голод.

Гаррет запускає руки в моє волосся і притискає мене до себе.

Іншою ж рукою він охоплює мене за стегна, щоб я нікуди не поділася. Я сосками відчуваю його тверду, як камінь, груди, і мені передається шалене биття його серця. Він теж збуджений, як і я.

Його грубий, хрипкий стогін лоскоче мої губи й змушує моє серце шалено битися.

Зі мною щось відбувається. Я не можу зупинитись. Мене це дуже затягує. І хоч спочатку в голові у мене був холодний розрахунок, зараз я вже не володію собою.

Гаррет цілується вміло та впевнено, і від того, що він робить із моїм ротом, у мене перехоплює подих. Коли він прихоплює зубами мою нижню губу, на це відразу відгукуються мої соски. Я упираюсь долонею йому в груди, щоб утриматися і не дозволити собі впасти в прірву божевільної насолоди. Гаррет відривається від мого рота, і я відчуваю його гарячі губи на підборідді, а потім на шиї, він цілує мене відкритим ротом, через що по всьому тілу йдуть мурашки.

Я чую страждальний схлип і з подивом розумію, що це я його видала. Мені відчайдушно хочеться знову відчути його губи на моїх губах. Я хапаю його за волосся, щоб повернути його рот на місце, але темні пасма надто короткі, щоб їх можна було втримати.

Ми дивимося один на одного цілу вічність. Він розраховує, що я першою відведу погляд, але я не сумніваюся, що перегляну його. Може, з мого боку це дитинство, але Гаррет уже досяг свого, змусивши займатись мене з ним. Тепер моя черга.

Виявляється, я знову його недооцінила. Сірі очі темніють до димчасто-сріблястого металіка, але раптово погляд потеплішав і в ньому з'явилася впевненість, що я не піду до кінця.

Коли він заговорює, я чую у його зневажливому тоні переконаність:

— Гаразд, покажи мені, що в тебе є.

Я вагаюся.

Чорт би його забрав. Невже він серйозно?

Невже і я серйозно обмірковую його безглуздий виклик? Не може бути, мене до нього не тягне, і я зовсім не хочу його цілувати. Крапка.

Кінець історії.

Тільки... відчуття такі, ніби це зовсім не кінець. Моє тіло охоплено жаром, руки тремтять, але не через нервозність, а через передчуття. Коли я уявляю, як його губи притискаються до моїх, моє серце стукає швидше, ніж барабанний дріб у драм-н-бейс треку.

Та що це зі мною таке?

Гаррет зовсім поряд зі мною. Тепер наші стегна стикаються, і чи в мене починаються галюцинації, чи я справді бачу, як пульсує жилка у нього на шиї.

Невже він хоче всього цього? Не може бути… чи може?

У мене потіють долоні, але я стримуюсь і не витираю їх об легінси, тому що не хочу, щоб Гаррет здогадався, як сильно я нервую. Через джинси я відчуваю жар його тіла, відчуваю слабкий деревний запах його лосьйону, чітко бачу контури його рота. Він чекає мого наступного кроку…

— Нумо, крихітко, – знущається він. — У нас попереду не вся ніч.

А ось на це я їжусь. Та пішло воно. Адже це лише поцілунок, правда? І я не зобов'язана отримувати від нього задоволення.

Заткнути цей балакучий рот – вже нагорода.

Зігнувши брову, я торкаюся його щоки.

У нього виривається судомне зітхання.

Я проводжу великим пальцем його підборіддям і чекаю, що він зупинить мене, але він не зупиняє, і тоді я цілую його.

Тієї секунди, коли наші губи з'єднуються, починають відбуватися дивні речі. По моєму тілу прокочуються хвилі пульсівної спеки, вони зароджуються біля моїх губ і мчать вниз, захоплюючи на шляху соски. На смак губи Гаррета м'ятні, як та жуйка, що він жував весь вечір, і мої смакові рецептори відразу реагують. Мої губи розкриваються самі собою, і Гаррет тут же користується цим, просовуючи язик мені в рот. Коли наші язики стикаються, Гаррет видає глухе гарчання, і цей еротичний звук вібрує в моєму тілі.