Маленька паризька книгарня

Спогади — як вовки. Не можна загнати їх у клітку і думати, що ти їх позбувся.

Я хочу готувати для тебе, коли голод затьмарить твій настрій. Будь-який голод: голод життя, голод кохання, голод світла, моря, подорожей, читання і сну також.

«Є жінки, котрі завжди дивляться тільки на черевики інших жінок і ніколи — в очі. А є жінки, які завжди дивляться в очі і тільки випадково — на черевики».

тара, то й що? Старість — не хвороба. Усе старіє, навіть книги. Та хіба ви чи будь-хто, стаєте менш цінними або менш важливими лише тому, що прожили трохи довше?

Краще пориньте в скарби книжок, аніж ви влізете в безглузді стосунки з чоловіками, які будуть вас усіляко зневажати, або сядете на ідіотські дієти, бо ви, бач, виявитеся недостатньо стрункою для одного чоловіка або недостатньо дурною для іншого.

Книги захищають від дурощів. Від непотрібних сподівань. І від непотрібних чоловіків. Книги обеззброюють вас любов’ю, силою та знаннями. Це любов із глибини душі.

Найкраще пізнаєш свого чоловіка лише після того, як він тебе покине.

Щодо болю — від нього світ меншає.

«У нас лише одне життя. Я хочу провести своє з тобою, але не перешкоджаючи твоєму»

Часто буває, що не ми створюємо слова, а слова, які ми використовуємо, створюють нас.