Вірші

Генріх Гейне (1797–1856) — одна з найпомітніших постатей в історії німецької літератури, найбільший лірик епохи. Його справедливо називають співцем природи і нещасливого кохання. Гейне «взяв від романтичної школи все життєздатне: зв'язок з народною творчістю… Він продовжив розпочате романтиками використання мотивів народної легенди й казки, розхитування канонів класичного віршування». До скарбниці світової літератури Гейне увійшов як автор поезій та художньо-публіцистичної прози. А світову славу принесла німецькому поету «Книга пісень». Переклад Максима Рильского.

Поезія

11 печатни страници

Издател: Strelbytskyy Multimedia Publishing

Подобни книгиВсички

Впечатления

b4037779798сподели впечатлениепреди 2 години
👍Струва си да се прочете
- Харесва ми
- Коментар
- Споделяне
  Facebook
  Twitter
  Копиране на линка
- Съобщете за това

Цитати

b9305189632цитираминалата година
Я плакав би, та сил уже нема;
У височінь хотів би я злетіти, —
Немає сил; мов до землі прибитий,
Живу між гадів, світ мені — тюрма.
Кохати я хотів би, та дарма!
Я мрію подихом солодким жити,
Істоту милу ніжністю повити, —
Немає сил, на серце впала тьма.
Я чую, як із серця витікає
Гаряча кров, знемога охопила
Мене всього, і дух мій тихо лине
У царство снів та непрозорих тіней.
Болять, дрижать душі моєї крила,
І мла мене таємно огортає.
- Харесва ми
- Коментар
- Споделяне
  Facebook
  Twitter
  Копиране на линка
- Съобщете за това
b9305189632цитираминалата година
плакав би, та сил уже нема;
У височінь хотів би я злетіти, —
Немає сил; мов до землі прибитий,
Живу між гадів, світ мені — тюрма.
Кохати я хотів би, та дарма!
Я мрію подихом солодким жити,
Істоту милу ніжністю повити, —
Немає сил, на серце впала тьма.
Я чую, як із серця витікає
Гаряча кров, знемога охопила
Мене всього, і дух мій тихо лине
У царство снів та непрозорих тіней.
Болять, дрижать душі моєї крила,
І мла мене таємно огортає.
- Харесва ми
- Коментар
- Споделяне
  Facebook
  Twitter
  Копиране на линка
- Съобщете за това