Стівен Р. Кові

Іноді цей процес буває болісним. Це зміни, для яких потрібна мотивація у вигляді високої мети, готовності пожертвувати тим, що, на вашу думку, вам потрібно тепер, заради того, що буде потрібно вам пізніше. Однак цей процес урешті-решт веде до щастя, «мети й призначення нашого існування». Щастя можна визначити (принаймні частково) як плід бажання й змоги пожертвувати нинішніми потребами заради майбутніх.

парадигм. Слово «парадигма» походить із грецької. Колись це був нау­ковий термін, але нині він вживається в ширшому контексті й означає модель, теорію, поняття, припущення чи систему координат. У більш загальному сенсі це наш спосіб «бачення» світу — не фізичного бачення очима, а сприйняття, розуміння, тлумачення

Елеонора Рузвельт: «Без вашої згоди ніхто не може вас образити»

Ґанді, «у нас не можуть відібрати самоповагу, якщо ми самі її не віддамо»

Болю нам завдають не самі події, а наша реакція на них.

Скеровувати людей на шлях відповідальності — це не приниження, це вияв поваги

так довго збирали врожай там, де нічого не сіяли, що забули про потребу сіяти.

Годі думати, що наше щастя залежить від здатності все контро­лювати. Коли вибір, що робити, ми контролювати ще можемо, то наслідків нашого вибору проконтролювати не здатні. Наслідки виникають згідно з універсальними законами

Годинник — це наші обов’язки, завдання, розклади, цілі, діяльність, із ними ми постійно маємо справу, організовуючи час. Компас — це наше бачення, цінності, принципи, місія, спрямування, наша совість, — те, що вважаємо важливим, що веде нас у житті.

Розчарування — це наслідок очікувань. Якщо чітко визначити очікування одне від одного, життя стає набагато кращим.