Марк Леві

Діпак — представник професії, що вимирає. Чоловік і сам не знає, засмучує його цей факт чи сповнює гордості

Найкраще ми робимо лише те, що робимо з власної волі

Ніхто не здатен зробити щось велике сам. Ті, хто мають іншу думку, вважають себе кращими за решту

Сучасний ліфт обійшовся б мешканцям значно дешевше. Але як виміряти цінність вітання та уважного ставлення? Як оцінити терплячість того, хто делікатно залагоджує конфлікти між сусідами, важливість того, хто зігріє ваші ранки добрим словом, підкаже, котра година, не забуде про ваш День народження, пригляне за квартирою, доки ви мандруєте, і втішить своєю присутністю, коли ви повертаєтесь у самотній дім на порозі ночі? Ліфтер — значно більше, ніж професія. Це духовний сан.

Я тобі цього не пояснювала. Принаймні не так. Вона страждає на щось на кшталт стокгольмського синдрому й так мало себе цінує, що почувається вдячною за крихти кохання, які він їй дає.

Столик у мене за спиною.
— Звідки тобі знати, що вони на нас дивляться?
— Відчуваю, от і все.

Вечори Хлої з батьком часто завершувалися маленькою грою, що дарувала задоволення їм обом. Вони пильно дивилися одне на одного, і кожен намагався вгадати, про що думає інший, спираючись тільки на міміку чи порухи голови. Цю розвагу завжди помічали люди за сусідніми столиками. То була рідкісна мить, коли Хлої подобалося, що за нею спостерігають, адже дивилися саме на неї, а не на її інвалідний візок.

«Щоб переповнити чашу, потрібно неймовірно багато крапель».

Санджай просто в костюмі вмостився на підлогу — навпроти візка Хлої.

Діпак сповідує дві релігії: індуїзм і тактовність.