Томас Кініллі

Доля, казав гер Шиндлер, — це не мотузка без кінця. Це гумка. Що далі ти пнешся вперед, то з більшою силою тебе відкине назад. Цієї

процитував рядок із Талмуду, в якому сказано, що той, хто рятує життя однієї людини, рятує цілий світ.

Він завжди вважав, що найкращим шляхом розв’язання гордієвого вузла бюрократичних питань, крім хабара, є випивка.

Вони дуже прив’язалися до своєї малої улюблениці. Але тримати єврейську дитину на селі ставало неможливим. Муніципальна влада — не кажучи вже про СС — призначила винагороду в п’ятсот злотих і вище за кожного виданого єврея. Видавали здебільшого сусіди. Хіба можна довіряти сусідам? А коли що, то біда буде не тільки дівчинці, а й усім нам. Єзус Марія, там же в деяких місцях селяни просто полюють на євреїв із косами й серпами!

Він не вважає, що в тюрмі слід називати прізвища. Понад те, саме тут люди згадують про те, що в них є ім’я. Якби ми раніше почали називати одне одного на ім’я, ми б зараз були щасливішим народом.

«Після цього дня кожна мисляча людина почала чітко розуміти, що станеться далі. Тоді я прийняв рішення зробити все, що в моїх силах, аби перемогти цю систему».

Лахс був видатним пластичним хірургом, який навчив деяких молодих краківських євреїв, як розтягнути крайню плоть без операції: прив’язувати собі перед сном пляшку з водою, поступово збільшуючи її вагу. У такий спосіб, казав Лахс, євреї рятувалися ще за часів римських переслідувань

Частково рішення Оскара було продиктоване характерним центральноєвропейським уявленням про росіян як варварів, людей химерної віри і сумнівної людяності.

То були слова з Талмуду, що їх Штерн цитував Оскарові в Бухгайстеровій конторі в жовтні 1939 року: «Той, хто рятує одне життя, рятує цілий світ».

«Солдати на фронті й маленькі люди, які всюди виконували свої обов’язки, не повинні нести відповідальність за те, що вчинила купка людей, які називала себе німцями».