Лоретта Граціано Брюнінг

Наукові висновки

Лімбічна система забезпечує виживання за рахунок прагнення до ситуацій, під час яких стимулюється синтез гормонів щастя, і уникнення ситуацій, коли стимулюється синтез гормонів стресу.

Гормони щастя (дофамін, серотонін, окситоцин й ендорфін) мотивують людину прагнути до ситуацій, під час яких відбувається їх синтез. Гормон стресу (кортизол) мотивують людину уникати ситуацій, що стимулюють його синтез.
Гормони щастя не діють цілодобово. Їх синтез відбувається в той момент, коли людина отримує бажане. Потім їхній рівень падає, і людина змушена робити щось, щоб знову його підвищити.
Нейрони з’єднуються під час виділення речовин усередині мозку. Це змушує людину прагнути до того, що в минулому стимулювало в неї підвищення рівня гормонів щастя, і уникати того, що стимулювало синтез кортизолу.
Пріоритетне завдання для мозку — позбавлення від загрози. Усе, що привело до її зникнення в минулому, сприяє формуванню нейронних зв’язків, які викликають позитивні очікування щодо схожих сигналів у майбутньому.
У головному мозку всіх ссавців синтезуються однакові хімічні сполуки, що ними керують ті самі його структури.

У людини добре розвинена кора головного мозку, що дозволяє їй оперувати абстрактними поняттями, як-от слова. Лімбічна система не має жодної мови і не здатна пояснити словами, чому вона вмикає чи вимикає синтез гормонів.
Негативне мислення приносить приємні емоції, коли сталі нейронні зв’язки співвідносять його з очікуванням синтезу гормонів щастя або з припиненням синтезу кортизолу.
Мієлінова оболонка покриває нейрони, подібно ізоляційному матеріалу навколо електричного дроту, перетворюючи деякі нейронні зв’язки, на відміну від немієлінізованих, на супершвидкісні «автостради» для проходження електричних імпульсів (як оптоволокно порівняно з мідним дротом). Завдяки нейронним зв’язкам, що пройшли процес мієлінізації, в юності людина швидко розуміє, що для неї добре, а що ні. Процес розуміння прискорюється, коли інформація тече мієлінізованими каналами.
Рух електричних імпульсів подібний до руху води в морі під час шторму — за напрямком найменшим опором. Електричні імпульси проходитимуть сталими нейронними ланцюжками, поки в людини не сформуються нові.

Суб’єктність — усвідомлення, що людина здатна задовольнити власні життєві потреби, роблячи для цього відповідні дії. Реалістичні очікування — це розуміння, що винагорода може бути дуже непередбачуваною, а розчарування не становить загрози для виживання. Людина може обмежити своє негативне мислення і радіти активним діям на шляху до бажаного, замість нарікати, що все навколо не відповідає її очікуванням.

Це означає, що людина вдесятеро краще пристосована до того, щоб знаходити інформацію, яка їй потрібна, ніж до того, щоб обробляти інформацію про те, що коїться навкруги. Коли в організмі людини відбувається синтез кортизолу, вона відмінно знаходить сигнали небезпеки.

Дещо про мозок ссавця...

Мавпа може віддати перевагу залишитися голодною сьогодні, але бути цілою й неушкодженою і знайти собі їжу завтра. Хоча і завтра банан у неї теж можуть відібрати. Тож мавпі не залишається нічого іншого, як постійно шукати можливості, що допомогли б уникнути конфлікту.

Les emotifs anonymes (Анонімні романтики)

The Sicilian Girl (Сицилійка)

Нейронні зв’язки всередині мозку утворюються під дією гормонів, тому, коли через негативне мислення людина звільняється від неприємного відчуття, вона починає чекати на те, що отримає більше полегшення від сильнішого негативного мислення. Якщо людина відчуває хвилинне полегшення, коли каже собі «Вічно так відбувається!», то несвідомо програмує себе на те, щоб повторювати цю фразу знову і знову.

Як відомо, мозок завжди вчиться на підґрунті того, що підтверджує його ефективність. А в молодості найефективніше працюють здоровий зовнішній вигляд, соціальні зв’язки та готовність до ризику. Можна звинувачувати в цьому сучасне суспільство, але ці фактори з давніх-давен стимулювали нейрохімічні реакції людини. Усе, що сприяє поліпшенню зовнішності юнака та його соціальних зв’язків або підвищує готовність ризикнути, стимулює синтез гормонів щастя і формування нейронних ланцюжків. А все, що загрожує згаданим вище факторам, стимулює синтез кортизолу.

Є й інші способи боротьби зі страхом смерті. Один із них — створити щось, що переживе свого творця: дитину, компанію, пам’ятник, безсмертну душу, твір мистецтва. Коли людина сконцентрована на створенні чогось довгострокового, її внутрішній ссавець заспокоюється, оскільки сприймає це заняття як таке, що є забезпеченням виживання.