Керрі Маніскалко

Він прагне крові... Адже кров – за кров!»

— Макбет, Дія 3, Сцена 4, Вільям Шекспір

мило бачити вас щоранку, занурену по лікті в кишки. І ще я радий подарувати вам цю квітку. Прошу вас, поставте її на столик біля ліжка й думайте про мене, коли роздягатиметеся перед сном.

Я хочу сидіти біля вікна.
— Гм.
— Що ще? — Запитала я, втрачаючи терпіння.
— Я сам сиджу біля вікна. Може, вам доведеться сісти мені на коліна.

приємно мати знайомого, так само ненормального в очах суспільства, як і я сама.

подумки побажала їм обом нещасливого життя з нечемними дітьми, але проковтнула роздратування й зобразила усмішку.
— Сподіваюся, ви обоє будете дуже щасливі разом.

Люди, які заслуговують на повагу, отримують її без зусиль. Якщо людині доводиться вимагати подібних речей, вона ніколи по-справжньому їх не отримає.

Чому ви не говорите зі мною про те, що вас справді непокоїть? Яку емоційну дилему потрібно вирішити? — він поплескав долонею по коліну. — Сядьте сюди, і я ніжно гойдатиму вас, поки ви, або я, або ми обидвоє не заснемо.

Чому ви не говорите зі мною про те, що вас справді непокоїть? Яку емоційну дилему потрібно вирішити? — він поплескав долонею по коліну. — Сядьте сюди, і я ніжно гойдатиму вас, поки ви, або я, або ми обидвоє не заснемо.

Чому ви не говорите зі мною про те, що вас справді непокоїть? Яку емоційну дилему потрібно вирішити? — він поплескав долонею по коліну. — Сядьте сюди, і я ніжно гойдатиму вас, поки ви, або я, або ми обидвоє не заснемо.

Хіба це не виключає мене з-поміж підозрюваних? Або ми повинні лягати спати в одному ліжку, щоб довести мою невинність? Власне кажучи… можливо, це не така жахлива думка.