Джон Роберт Фаулз — англійський романіст, письменник, есеїст. Один із найвідоміших письменників-постмодерністів.
«Колекціонер» — перший надрукований роман Фаулза. Відразу приніс письменнику славу і став «візитною карткою» його творчості загалом. Роман був вдало екранізований режисером Вільямом Вайлером через два роки. Це історія про молодого колекціонера Фредеріка Крегга, який ловить метеликів. Та отримавши таку можливість він ловить «метелика» своєї мрії — молоду гарну дівчину Міранду, за якою він давно спостерігає. Міранда в його підвалі стає «екземпляром» цієї колекції.
«Маг» — роман був написаний раніше «Колекціонера», але виданий пізніше. Головний герой, місце дії, час та деякі деталі є автобіографічними і взятими з життя самого письменника. Роман був екранізований в 1968 році.
«Жінка французького лейтенанта» — мабуть, найвідоміший твір письменника; значну роль у його популярності зіграв однойменний фільм, за мотивами цього роману, британського режисера чеського походження Карела Рейша. Його жанр можна назвати швидше «пародією» на любовно-історичний роман, аніж власне любовно-історичним романом. Це така письменницька гра з темами і жанрами — що часто зустрічається в творчості Фаулза — наприклад повість «Енігма» написана у вигляді детективу, але не має характерної кінцівки і в ній прослідковується глибокий психологізм зображення персонажів. Роман «Жінка французького лейтенанта» переповнений авторськими відступами і роздумами з точки зору людини XX століття. Роман має три кінцівки за схемою психоаналітика Жака Лакана: уявне — символічне — реальне. Дія відбувається в середині XIX ст. Роман розповідає про забезпеченого і освіченого молодого чоловіка, який цікавиться палеонтологією, про те, як він розривається між справжнім коханням до жінки, яку всі вважають пропащою, і обов'язком джентльмена.
Роман був перекладений на 30 мов світу і був виданий багатомільйонним тиражем. Він приніс своєму автору світове визнання.
«Личинка» — англійське слово «Maggot» має багато значень і передати його одним українським словом доволі важко. Але за твердженням самого автора мався на увазі в першу чергу «процес визрівання», образно кажучи процес коли «личинка» вилуплюється з «лялечки» щоб стати «метеликом». А також це слово має таке значення: «примха», «дивацтво». Саме це хотів сказати автор назвою роману. Дія відбувається в Англії у XVIII ст. В романі розповідається про надзвичайні і загадкові події, що передували народженню матері-засновниці релігійної секти «шейкерів» — Анни Лі, прихильниці практики безшлюбності.
«Вежа із чорного дерева» — це повість відомого письменника, темою якої є люди мистецтва. Назва твору — це антипод відомого виразу Гюстава Флобера — «Вежа зі слонової кості», що є образом мистецтва загалом, і мистецтва, як притулку митця. «Вежею із чорного дерева» вважає сучасне мистецтво епатажний і скандально-відомий старий художник Генрі Бреслі — що живе відлюдником у своїй садибі «Котміне», у Франції, є прихильником реалістичних напрямів у образотворчому мистецтві, хоча серед його колекції картин є і представники кубізму. На противагу йому поставлений молодий художник і мистецтвознавець — Девід Вільямс, що хоче створити статтю про відомого митця і який пише свої картини в абстрактному стилі. У Генрі Бреслі живуть дві молоді дівчини — «Миша» і «Потвора», такі прізвиська їм дав сам художник — вони доглядають старого і виконують всі його забаганки (про це багатозначно натякає він сам в розмові з Девідом). Між Девідом і Мишею виникає симпатія, довіра і якісь тепліші почуття — проте за його короткий час перебування в Котміне вони не встигають розкритись повністю. Ідея твору почерпнута з філософії екзистенціалізму — мета людського життя це прагнення створити побільше прекрасного у світі.
