Поет як альбатрос — володар гроз та грому, Глузує з блискавиць, жадає висоти, Та, вигнаний з небес, на падолі земному Крилатий велетень не має змоги йти.
Дарья Коржовацитирапреди 2 години
Природа — храм живий, де символів ліси
Спостерігають нас і наші всі маршрути;
Ми в ньому ходимо, й не раз вдається чути
Підмурків та колон неясні голоси.
Всі барви й кольори, всі аромати й тони
Зливаються в могуть єдиного єства.
Дарья Коржовацитирапреди 2 години
оли з’являється поет на цьому світі,
Його родителька від розпачу й журби
На Бога кидає прокльони ядовиті,
І співчутливо Бог сприймає ті клятьби:
«Чом народила я цей поглум? Чи не краще
На світ спровадити гадюк ціле кубло?
Будь прокляте моє кохання негодяще
І лоно трепетне, що блазня зачало!
fb2epub
Плъзнете и пуснете файловете си
(не повече от 5 наведнъж)